В Оксфорді аспірант і програміст Лайл Гопкінс виграв у County Court справу проти енергетичної компанії SSE Energy Supply, яка близько двадцяти місяців вимагала з нього гроші за електроенергію на адресі, якої фізично не існує. Суд присудив йому 1 087 фунтів, суддя назвав поведінку компанії атракціоном, а подальші вимоги - такими, що межують із переслідуванням. Аргументи, посилання на норми і структуру позову Гопкінс готував із ChatGPT і Claude, витративши на підписки приблизно 175 фунтів замість гонорару юристу. Через шість днів після рішення SSE надіслала йому новий рахунок.
Цю історію описав The Register 31 серпня, і саме вона змусила мене дописати те, чого не було в матеріалі Як почати користуватися ШІ. Там я говорив про повторювані задачі й збережені стандарти. Побутовий юридичний спір - задача разова, нервова і з реальними наслідками за помилку, тому потребує іншої дисципліни. Найважливіше в кейсі Гопкінса не те, що модель знайшла закон, а одна його фраза: він перевіряв усе, що вона видала, бо попередні версії ChatGPT вигадували судові рішення, яких не існувало. Це і є вся стаття в одному реченні. Далі - як зробити таку перевірку системою, а не покладатися на удачу.
Чому підказка і доказ - різні речі
Коли ви запитуєте чатбот, чи законно постачальник нарахував вам плату за період, коли лічильник був відключений, він відповість переконливо і зі структурою. Проблема в тому, що переконливість моделі ніяк не пов'язана з істинністю. Вона може правильно назвати принцип і при цьому вигадати номер статті, дату редакції закону або судову справу, якої не було. У Великій Британії та США вже є юристи, покарані за подані до суду документи з фіктивними прецедентами, згенерованими ChatGPT. Ці люди мали юридичну освіту і все одно попалися, бо повірили формі.
Тому мій робочий принцип такий: усе, що вийшло з моделі, за замовчуванням має статус підказки. Доказом воно стає лише після того, як я знайшов первинний документ у себе в архіві або чинну редакцію норми на офіційному джерелі і побачив, що текст збігається. Немає підтвердження - рядок вилітає з аргументації, хоч би як добре він звучав.
Крок перший: хронологія до будь-яких запитів
Найпоширеніша помилка - почати зі запиту на кшталт: мене несправедливо змушують платити, що робити. Модель почне вигадувати контекст, якого їй не дали. У Гопкінса підхід був зворотний: він давав факти, а модель будувала з них аргументи. Тому перший крок робиться без ШІ взагалі. Ви складаєте хронологію подій з датами: коли уклали договір, коли отримали перший спірний рахунок, коли писали претензію, коли й що відповіла компанія, коли був відключений лічильник або надана послуга. Кожна дата має посилатися на документ, який у вас є: лист, скріншот особистого кабінету, акт, квитанція, аудіозапис розмови з підтримкою.
У випадку SSE ключовим доказом виявився лист самої компанії від червня 2024 року, де її представник письмово визнав, що Гопкінс нічого не винен. Далі компанія виставляла рахунки ще понад рік. Цей контраст між власним визнанням і подальшими вимогами і став для суду вирішальним. Без хронології такий доказ губиться в стосі пошти.
Крок другий: первинні документи в текст
Другий крок - зібрати всі документи в одну папку і перевести їх у формат, який модель може прочитати. Рахунки з PDF, договір, скани листів, переписку в чаті підтримки. Тут ШІ вже допомагає: розпізнає текст зі скану, витягує з рахунків дати, суми, показники лічильника і зводить їх у таблицю. Але після цього ви відкриваєте оригінали і звіряєте кожну цифру в таблиці з документом. На двадцяти рахунках це година роботи. Одна неправильно розпізнана сума в позові дає протилежній стороні привід поставити під сумнів усе інше.
Договір варто прочитати самому і попросити модель зробити те саме окремо, а потім порівняти: які пункти стосуються нарахувань, які - порядку оскарження, які - відповідальності сторін. Розходження між вашим і її прочитанням - це якраз місця, де ховаються або ваша помилка, або галюцинація моделі.
Крок третій: таблиця тверджень
Тепер центральний інструмент усього процесу. Просите модель розкласти ваш спір на окремі твердження: постачальник нарахував плату за період, коли послуга не надавалась; компанія письмово визнала відсутність боргу; договір передбачає такий-то порядок перерахунку; претензія була надіслана у встановлений строк і не отримала відповіді. Кожне твердження - окремий рядок таблиці з чотирма колонками: саме твердження, документ, який його підтверджує, норма права, на яку воно спирається, і статус перевірки.
Модель заповнює перші три колонки. Четверту заповнюєте лише ви, і лише двома значеннями: підтверджено або вилучено. Підтверджено означає, що ви відкрили названий документ і побачили в ньому саме те, що написано, а норму знайшли в чинній редакції на офіційному ресурсі, в Україні це zakon.rada.gov.ua, і її текст справді говорить те, що стверджує модель. Проміжного статусу на кшталт напевно так немає. Це не педантизм, а спосіб не занести до претензії фантазію.
Типова пастка виглядає так: модель посилається на пункт правил роздрібного ринку електроенергії, який справді існував, але в редакції трирічної давнини, а в чинній він уже має інший номер і трохи інший зміст. Формально майже правильно, а для суду це неохайність, яка ставить під сумнів решту. Пошук чинної редакції вручну займає п'ять хвилин, і саме ці п'ять хвилин відділяють підказку від доказу.
Крок четвертий: правові посилання перевіряються окремо і жорсткіше
З документами все просто: вони у вас на руках. З нормами складніше, бо саме тут моделі помиляються найчастіше. Мій протокол для кожного правового посилання складається з трьох запитань. Чи існує такий акт і така стаття взагалі. Чи чинна ця редакція на дату спірних подій, а не лише сьогодні. Чи говорить стаття те, що модель приписує їй, а не щось суміжне. Судові рішення перевіряються ще суворіше: в Україні є відкритий реєстр судових рішень, і якщо справу з названим номером там знайти не вдається, вона для вас не існує, навіть якщо модель наводить цитату.
Гопкінсу допомогло те, що він ставив кілька моделей на одне питання і порівнював результати. Якщо ChatGPT і Claude незалежно виходять на одну норму - це привід її перевірити першою, але не привід вважати перевіреною. Збіг двох моделей не доказ, а лише пріоритет у черзі перевірки.
Крок п'ятий: людина, яка приймає рішення
Після трьох попередніх кроків у вас є пакет: хронологія, зведена таблиця з рахунків, таблиця тверджень зі статусами і текст претензії або позову, який модель склала з підтверджених рядків. Тут закінчується організація матеріалів і починається юридичне рішення, а це різні речі. Подавати до суду чи ні, чи приймати пропозицію компанії про мирову з умовою конфіденційності, чи є ризик зустрічних вимог - модель може розкласти варіанти, але відповідальність за вибір несе людина.
Гопкінс відхилив мирову, яка перевищувала суму позову, бо умовою було мовчання, і пішов до кінця. Це його рішення, не машини. І тут же чесне застереження від мене: там, де сума спору серйозна, де є ризик втратити житло, бізнес чи потрапити під зустрічний позов, підготовлений вами пакет треба показати юристу. Різниця в тому, що ви приходите до нього не з мішком паперів і емоціями, а з готовою структурою, і його година коштує вам рівно годину, а не тиждень розбирання.
Що з цього бачить підприємець і інвестор
Для підприємця цей самий протокол працює з рахунками від підрядників, претензіями клієнтів, спірними актами виконаних робіт. Хронологія, первинка, таблиця тверджень, перевірка норм, рішення. Бухгалтер і юрист отримують структуру замість хаосу, а власник розуміє суть спору за десять хвилин.
Для інвестора історія з SSE - маленька ілюстрація великого зсуву. Побутовий юридичний спір, який раніше не мав економічного сенсу через вартість юриста, тепер коштує 175 фунтів і кілька вечорів. Компанії, що роками заробляли на тому, що споживачу дешевше заплатити, ніж сперечатися, втрачають цю перевагу. З іншого боку, ринок legal-tech отримує ризик, який ще не має ціни: хто відповідає, коли модель підставила користувача вигаданою нормою і він програв справу. Поки що відповідь одна - користувач. Тому будь-який продукт у цій ніші житиме або помре на тому, наскільки жорстко він вбудовує перевірку за первинними джерелами у сам процес.
Розв'язка з новим рахунком
Повернуся до фіналу історії Гопкінса. Через шість днів після судового рішення компанія надіслала йому ще один рахунок. Це прекрасний і трохи сумний символ того, що навіть виграний спір не завершує процес, і що ваш акуратний пакет документів доведеться відкривати знову. Але саме тут стає видно, навіщо вся ця дисципліна: у нього є хронологія, є рішення суду, є таблиця, куди новий рахунок додається одним рядком з статусом. Відповідь компанії займає п'ятнадцять хвилин, а не ще двадцять місяців.
ШІ в побутовому спорі - блискучий організатор і посередній свідок. Він за вечір розкладе двадцять місяців листування у структуру, з якою не соромно йти до суду. Але кожне його твердження про факт має спиратись на ваш документ, а кожне твердження про право - на чинну норму, яку ви знайшли самі. Поки цього нема, у вас на руках не аргументи, а гарно оформлена гіпотеза. Гопкінс виграв не тому, що в нього був ChatGPT, а тому, що він не повірив жодному його реченню без перевірки.